Срібло. Чарівні властивості у повсякденному житті

Залучення до лікарського арсеналу дорогоцінних металів - давня справа. Золото та срібло, очевидно, були першими. Насамперед тому, що обидва метали зустрічаються в самородному вигляді. Срібло вважали металом Місяця - от чому в алхімічних книжках його зображували у вигляді юнака з серпом місяця у волоссі. Із впливом Місяця пов'язували багато захворювань.

Добре відомий звичай зберігати воду в срібних посудинах, а також кидати срібні монети у водойми та колодязі під час освячення. У походах воєначальники, які пили зі срібних кубків, значно рідше підхоплювали інфекційні хвороби, ніж солдати, які користувались кубками з олова.

Зараз дезінфікуюча властивість цього металу загальновідома. Так, із метою знезаражування води через неї пропускають струм, використовуючи срібні електроди. Утворені іони срібла пригнічують ферментативні системи мікроорганізмів, усуваючи можливість зараження. Однак кількість наявного у воді металу треба дозувати: його надлишок може стати токсичним.

Прекрасний метал може викликати серйозні порушення здоров'я. Аргіроз - відкладання срібла в шкірі та слизових оболонках, що призводить до їх забарвлення у сіро-зелений, блакитнуватий або аспідний колір. Такі відкладання можуть бути також і у внутрішніх органах. При цьому відзначається біль у правом підребер'ї, головний біль, запаморочення, конвульсивні посмикування.

Завдяки природним властивостям срібла основна його маса тривалий час ішла на виготовлення монет, ювелірних і художніх виробів. Прогрес вніс свої виправлення, і тепер головний споживач цього металу - техніка: електротехнічна, електронна та кіно- й фотопромисловість, для потреб якої він потрібен у величезних кількостях. Срібло стало дефіцитним металом, у зв'язку з чим змінилося й наше побутове ставлення до виробів із нього. Ми з більшою повагою вимовляємо: «срібна ложка», «срібна склянка», «срібний ланцюжок».

Носіння срібних ланцюжків сьогодні дуже модне серед  молоді обох статей, але навряд чи хтось замислюється, чи корисне всім поспіль таке інтимне сусідство зі сріблом. Мається на увазі не естетична або моральна сторона питання, а вплив на здоров'я.

Срібна річ якоюсь мірою може убезпечити людину від інфекційних захворювань, на зразок того, як мідний хрест або пластина слугували профілактичним засобом при епідеміях холери. Відзначено, що люди, які страждають аргірозом, надзвичайно рідко мають заразні захворювання. Але можливе й інше: поява нервозності, головного болю, запаморочень, запалення вуха навколо отворів для сережок, невмотивована метушливість. Усе залежить від чутливості суб'єкта до хімічного елемента № 47, а також від стану здоров'я на той або інший момент. Утома, перенапруження, важкі захворювання або стреси в нещодавньому минулому роблять людину більш уразливою до її чинників ризику. А срібло для деяких може стати таким чинником.

Для людей «срібної» конституції характерна поспішність у рухах, мовлення, діях. Вони не люблять і навіть бояться спізнюватися, хоча через метушливість таке часто з ними трапляється. Люди, чутливі до срібла, намагаються скласти заздалегідь плани своїх дій. Коли я побачила людину, яка купувала в липні поточного року календар на наступний рік, у мене сяйнула думка, чи не потребує вона лікування сріблом. Такі люди бояться можливих неприємностей і нещасть більше, ніж чогось того, що вже сталося.

Про препарат, основою якого є іони срібла, чоловік років 60, який довго страждав «травним дискомфортом», і тому був роздратованим, прив'язаним до строгої дієти, сказав: «Це дивні ліки. Я дозволив собі їсти те, чого не їв років 20, став більш врівноваженим, значно швидше заспокоююся, якщо засмучуюся, ніж це було до лікування. Зменшилися запаморочення. Невже це ліки могли так подіяти?» Так, ліки. Вони лікували не його шлунково-кишкові розлади або нервову систему. Вони дало його організму імпульс для відновлення порушеної роботи цих систем, вони лікувало його як людину, чутливу до цієї сполуки срібла.

Останнім часом підвищився інтерес до терапії металами. Така природа людини - періодично воскрешати до життя щось залишене в минулому. Відновлений інтерес до металотерапії дасть, очевидно, факти, які можна буде трактувати з позицій сучасної науки. А поки що з металами експериментують не лише в лабораторіях, а й удома. Одного разу до мене на прийом прийшов пацієнт, лікар за фахом, із приводу високої гіпертензії, що не піддається терапії звичайними медикаментами. Вибір гомеопатичних ліків коливався між препаратами міді та срібла. Пацієнт повідомив, що за останні два місяці його самопочуття трохи покращилося, і пояснював це носінням по вечорах намиста зі срібних монет. Випробуваний до цього з цією ж метою обруч із міді такого ефекту не мав. На мить я уявила собі оголеного до пояса колегу, який ходить по кімнаті з намистом на грудях, асоціювала це видовище із зображенням індіанців на обкладинці пригодницьких повістей у дусі Ф. Купера та впевнено прописала препарат срібла.

Нітрат срібла або ляпіс,- найпопулярніший срібний гомеопатичний препарат; металеве срібло, як і інші його сполуки, застосовують рідше. Багато препаратів срібла рекомендовані для зовнішнього вживання. Застосування малих доз дає змогу використовувати ці препарати всередину. У рамках гомеопатії аргентум нітрикум і аргентум метал-лікум - препарати, що діють на нервову систему, шкірні покриви, слизові та серозні оболонки. Ці препарати є прекрасними засобами для покращення нервової адаптації, чого так потребують люди із сучасним стрімким способом життя.