Меридіани вашого тіла

Опорою тіла вважається Кі - «життєва сила», або «життєва енергія», що циркулює основними акупунктурними меридіанами. У сучасній японській медицині виділяються ті ж дванадцять основних меридіанів і вісім додаткових каналів, що й у китайській, проте деякі фахівці додають до них ще один меридіан, що проходить через стопи, і один - через п'ясті рук.

По обидві сторони хребта на меридіанах сечового міхура розташовуються «точки входу» - ю-кецу, або просто ю (в китайській медицині вони називаються точками сю). Це центри, через які в тіло «вливається енергія», - вони пов'язані з різними внутрішніми органами. Насичуючи внутрішні органи, енергія Кі потім прямує до передньої сторони тіла, де збирається в бо-кецу, або в передніх «точках накопичення» (в китайській медицині - передні точки му). На ці основні центри впливають при лікуванні різних захворювань як у японській, так і в китайській медицині. Вони також використовуються для діагностики методом обмацування.

Далі енергія Кі розходиться по меридіанах кінцівок до точок-«джерел» - сей-кецу (китайською цзин, що також означає «джерело»), розташованих на кінчиках пальців рук і ніг. Назва «джерело» асоціюється з джерельною водою.

Течія Кі врівноважується «початковими» точками, або ген-кецу (в китайській медицині - точки юань), розташованими на щиколотках і зап'ястях.

У японській акупунктурі розвинулася система діагностики за точками сей-кецу, що дозволяє оцінити обсяг Ці, що надходить до відповідних меридіан. За результатами вимірювань оцінюють інтенсивність потоку Кі, що проходить через цей меридіан і відповідає внутрішнім органам.

Точки, розташовані уздовж меридіанів, мають назви за їх властивостями та дією. Іноді їх порівнюють з деякими елементами природних ландшафтів, наприклад, горбами або ярами. Здебільшого японські назви точок відповідають за змістом тим, що прийняті в китайській медицині.

Причини захворювань описуються через співвідношення кьо (дефіциту або виснаження) і дзіцу (надлишку або переповнення). Захворювання кьо пов'язані зі слабкістю, втомою та недієздатністю, а захворювання дзіцу - зі надактивністю, напруженням і загальним дискомфортом. Ієрогліф слова «кьо» (китайською - сю) означає порожнину, а ієрогліф «дзіцу» (китайською - ши) - дім, битком набитий людьми. Кьо має природу ін (інь), а дзіцу - ьо (ян). Отже, оскільки ін та ьо взаємопов'язані та породжують одне одного, то кьо породжує дзіцу, а в основі кожного дзіцу лежить кьо. Але, якщо ін та ьо - це просто протилежні одна одній і взаємозалежні тенденції, то кьо та дзіцу - реальні стану енергії Кі в тілі.

Захворювання кьо важче виявити, оскільки вони менш очевидні і часто таяться глибоко в тілі, тоді як симптоми дзіцу більш наочно виявляються зовні. Однак, щоб вилікувати хворобу дзіцу, необхідно діагностувати та усунути кьо.

Розпізнати кьо та дзіцу можна за характером симптомів. Меридіани і області кьо відчуваються як в'ялі, слабкі та пухкі. При хворобах, пов'язаних із кьо, рухи уповільнені, мляві та незібрані, а людина відчуває перевтому та спустошеність. Меридіани й області дзіцу відчуваються як напружені, тверді та виступаючі. Нерідко супроводжуються м'язовими затисками й неприємними відчуттями від дотику до відповідної ділянки.

Дисбаланс кьо або дзіцу так чи інакше спостерігається в усіх меридіанах, оскільки організм постійно знаходиться в стані динамічних змін. Але хвороба виникає лише в тому випадку, якщо цей дисбаланс яскраво виражений або зберігається тривалий час. Тому корисні масажі, розтяжки та ранкова зарядка.

Вікторія Хілініч