Гай Меннерінг або астролог

Хай людям щастя чи страждання

Планет віщують поєднання

Навіщо сон їх відбирати

І в гру небезпечну грати?

 («Пісня останнього менестреля»)

<...> Щоб читач міг уявити собі, як пишуться романи, наведемо тут розповідь, яка лягла в основу «Гая Меннерінга», і додамо до цього, що в процесі роботи між ним і книжкою, що виросла з нього, не лишилось навіть віддаленої подібності. Розповідь цю я почув від одного старого служника мого батька, привітного старого шотландця, людини з усіх поглядів досконалої, якщо не зважати на його пристрасть до «гірської роси», якій він віддавав перевагу перед іншими, не такими міцними напоями.

До всіх подій, про які йтиметься, він ставився з такою самою вірою, що й до будь-якого догмату своєї релігії.

Отож, за словами Мак-Кінлі, одного поважного літнього пана під час подорожі глухими місцями Геллвея, якось застала в дорозі темрява. Він ледве добрався до якогось обійстя, де його прийняли з усією гостинністю, властивою Шотландії того часу.

На господаря будинку, багатого поміщика, справив сильне враження поважний вигляд гостя, і він попросив вибачення за безлад у домі, якого приїжджий не міг не помітити. Лерд розказав йому, що його дружина лежить у ліжку і от-от має народити, додавши, що хоч вони й одружені вже п'ять років, це її перші пологи. Водночас він пошкодував, що ця обставина заважає йому прийняти гостя, як слід.

- Що ви, змилуйтеся, - відказав незнайомець,- мені нічого особливого не потрібно, я навіть думаю, що зумію скористатися цією подію так, щоб віддячити вам за гостинність. Скажіть мені точно годину й хвилину, коли народиться дитина, і я маю надію, що зможу вам дещо повідомити про те, що її чекає в нашому метушливому і неспокійному світі. Зізнаюся, що я володію мистецтвом читати і тлумачити рухи небесних світил, що впливають на долю людей. На відміну від так званих астрологів, я вивчаю цю науку не заради грошей чи іншої винагороди. Я людина заможна і використовую всі знання, якими володію, для добра тих, кому симпатизую.

Лерд уклонився на знак поваги й подяки, і мандрівнику дали кімнату, з якої було добре видно все зоряне небо.

Гість провів частину ночі, споглядаючи розташування небесних тіл і вираховуючи їхні можливі впливи на долю дитини, поки, врешті, результат цих спостережень змусив його послати по лерда. Він почав наполегливо просити його, щоб повитуха якось затримала пологи, бодай на п'ять хвилин. Йому сказали, що це неможливо, і не встиг служник повернутися з відповіддю, як батька і його гостя повідомили, що леді народила хлопчика.

Наступного ранку за сніданком астролог був такий зосереджений і похмурий, що батько немовляти, який спочатку радів, що у родового маєтку тепер є спадкоємець і він після смерті не перейде до далеких родичів, стривожився не на жарт. Він квапливо повів гостя в кімнату, де вони могли лишитися наодинці.

- Я бачу по вашому обличчю,- сказав він, - що ви маєте повідомити мені щось недобре про мого малюка. Може, Господь відбере в нас цю радість, перш ніж дитя підросте і досягне повноліття? Чи, може, сину моєму судилося бути негідним тієї любові, яку ми йому готуємо?

- Ні те, ні інше, - відповів незнайомець. - Якщо мої знання не обманюють мене, дитина переживе дитячий і юнацький вік і своїми вдачею і здібностями виправдає всі надії батьків. Проте, незважаючи на те, що багато що в його гороскопі обіцяє йому щастя, все-таки значної переваги набуде якийсь злий вплив, що загрожує йому недоброю і нещасною для нього звабою, коли він досягне віку двадцяти одного року. Рік цей, як випливає з розташування зірок, буде для нього критичним. Та вся моя наука не в змозі сказати, в якому вигляді прийде до нього випробування, яким воно буде  - я не знаю.

- То виходить, що ваші знання не можуть захистити його від біди, яка йому загрожує? -  спитав стривожений батько.

Ні, це не так, - відказав незнайомець, - вони можуть дати йому захист. Вплив зірок потужний, проте той, хто створив небо і зірки, могутніший за все, треба тільки звернутися до нього з вірою і любов'ю. Вам треба присвятити сина цілком служінню творцю, доклавши до цього стільки зусиль, як і батьки Самуїла, які присвятили свого сина служінню храму. Ви маєте ставитися до нього, як до істоти, що посідає особливе місце у світі. В його дитячі і юнацькі роки ви маєте оточити його людьми побожними  і доброчесними, і наскільки можливо, стежити за тим, щоб він не знав жодного зла, задуманого чи здійсненого, щоб він не бачив його і навіть не чув про нього. Він має виховуватися в найсуворіших правилах моральності й релігії. Нехай він росте осторонь світського життя, щоб його не зачепили людські помилки і вади. Коротко кажучи, бережіть його, наскільки це можливо, від усілякого гріха, не рахуючи, звісно, гріха первородного, що дістався нам, жалюгідним смертним, від Адама. Перед тем як йому виповниться двадцять один рік, у його житті має настати критична мить. Якщо він її переживе - він буде щасливий у своєму земному житті і стане обранцем неба. Та якщо станеться інакше...- Тут астролог замовкнув і глибоко зітхнув.

- Сер, - сказав ще більш занепокоєний батько, - ваші слова сповнені такої доброти, ваша порада для мене така важлива, що я дуже уважно поставлюся до всього , що ви кажете. Та чи не можете ви допомагати мені і в майбутньому? Повірте, я зумію вам віддячити.

- Я не можу вимагати, та й не заслуговую жодної подяки за добру справу, - сказав незнайомець, - а тим більше за те, що докладу всіх зусиль до порятунку від страшної долі невинного немовляти, яке народилося цієї ночі за таких дивовижних поєднань планет. Я скажу вам, де мене знайти: ви можете час від часу писати мені про те, як хлопчик опановує християнську віру. Якщо ви виховаєте його так, як я вам раджу, я хотів би, щоб він  прийшов до мене, коли наближатиметься ця фатальна і критична мить його життя, тобто перед тим, як йому виповниться двадцять один рік. Якщо ви зробите все, як я кажу, то маю надію, що Господь захистить свого вірного слугу під час найстрашнішого випробування, яке готує йому доля.

Таємничий незнайомець поїхав, проте його слова лишили глибокий слід у пам'яті лерда. Дружина його померла, коли хлопчик був зовсім маленький. Смерть її, здається, теж передбачив астролог, і, таким чином, довіра, з якою лерд ставився до цієї науки, дуже поширеної в його час, ще більше зміцнилася. Отож було вжито всіх заходів, щоб здійснити той суворий, майже аскетичний план виховання, який порадив мудрий звіздар. Виховання хлопчика доручили наставнику, людині дуже суворих правил, слуг йому вибрали з найвідданіших людей, і сам батько неухильно стежив за його розвитком.

Роки дитинства і юності минули так, як тільки міг бажати батько. Навіть юного назарянина навряд чи виховували суворіше. Все погане забиралося з-перед його очей. Він скрізь чув самі лише піднесені істини і бачив тільки гідні приклади.

Проте, коли він став старший, батька, який неухильно за ним стежив, охопив страх. Якийсь таємний смуток володів юнаком, і з роками він ставав дедалі похмуріший. Сльози, що з'являлись у нього без жодної причини, безсоння, задумливі прогулянки при місячному сяйві і туга, причини якої не вдавалося дізнатися - все це підривало його здоров'я і навіть загрожувало здоровому глузду. Батько написав про все це астрологу, і той відповів, що ця порушена душевна рівновага - знак того, що випробування вже почалося і що нещасному юнакові доведеться вступати у двобій зі злом, причому ця боротьба матиме дедалі жорсткіший характер. Єдине, що йому лишається зробити, щоб урятувати себе - це вперто вивчати Святе письмо «Він страждає, - писав мудрець, - через пробуджені чудовиська - пристрасті, вони дрімали в ньому до певного періоду життя, як дрімають і в інших людях. Тепер цей період настав, і краще, набагато краще, якщо він мучитиметься тепер у боротьбі зі своїми пристрастями, ніж згодом - від каяття за те, що дозволив собі грішити, бездумно їм потураючи».

Від природи юнак був наділений такою шляхетністю, що розум і релігія допомогли йому подолати напади туги, яка час від часу на нього находила. І лише на двадцять першому році життя ці напади стали такими, що батько почав боятися за сина. Здавалося, що невідчепна і жорстока душевна хвороба доводила його до відчаю і позбавляла віри. Проте юнак, як і раніше, був ввічливим і сумирним, він покірно виконував усі бажання батька і, як тільки міг, боровся з похмурими думками, які, здавалося, навіював йому злий дух, закликаючи його як нечестиву дружину Йова, проклясти Бога й померти.

Урешті настав час, коли він мав здійснити тривалу на ті часи і небезпечну подорож, щоб побачитися зі своїм покровителем - людиною, яка колись склала його гороскоп. Шлях пролягав тими місцями, де йому було цікаво побувати, і подорож принесла його більше втіхи, ніж він очікував. Тому він прибув на місце аж перед самим днем народження, десь опівдні. Здавалося, що потік нових і приємних вражень з такою силою захопив його, що він ледве не забув того, що батько казав йому про мету поїздки. Нарешті він зупинився перед великим старовинним будинком, що проте стояв осторонь, де й жив друг його батька.

Слуга, який вийшов прийняти коня, сказав, що його чекають уже два дні. Юнака провели в кабінет, і там його зустрів той самий чоловік, що колись гостював у його батька, нині вже поважний старець. Він  подивився на нього серйозним і водночас незадоволеним поглядом.

-   Послухай, юначе, - сказав він, - чому ти так не квапився у такій важливій подорожі?

-    Я думав, - відповів його гість, червоніючи і потупивши очі, що не буде біди, якщо я їхатиму повільно і по дорозі звертатиму увагу на те, що мені цікаво, все одно я прибув до вас сьогодні, і це саме той термін, який мені призначив батько.

-   Ти заслуговуєш осуду за цю неквапливість, - відповів мудрець, - адже це ворог роду людського спрямовував твої кроки вбік. Проте нарешті ти з'явився, і будемо сподіватися, що все закінчиться щасливо, хоч двобій, у який ти ще маєш вступити, буде тим страшнішим, чим більше ти його відкладатимеш. Та передусім тобі треба підкріпитися. Їжу треба приймати згідно з веліннями природи: втамовувати голод, проте не розпалювати апетиту.

З цими словами старець повів гостя в їдальню, де на нього чекав скромний сніданок. Разом з ними за стіл сіла дівчина років вісімнадцяти. Вона була така вродлива, що ледь зайшла до кімнати, як юнак забув про свою дивну, таємничу долю і всю увагу зосередив на ній. Говорила вона мало і в розмові торкалась лише серйозних тем. На прохання батька вона сіла за клавікорди і почала співати, але співала лише гімни. Потім, за знаком старого, вийшла з кімнати і виходячи, глянула на юнака з якимсь невимовним співчуттям і тривогою.

Тоді старий запросив гостя до себе в кабінет і почав розмовляти з ним про найважливіші догмати релігії, щоб упевнитися в тому, що юнак може пояснити, чому і як він вірить. Під час цією розмови юнак відчував, як мимоволі, думки його відходять від предмета розмови і перед очима постає образ красуні, яка щойно розділяла з ними трапезу.

Астролог щоразу помічав його неуважність і докірливо хитав головою. Та загалом відповіді юнака його задовольнили.

Увечері, після обмивання, гостеві звеліли вдягнути широку одежу без рукавів, таку, як носять вірмени. Тоді розчесали його довге, до плечей, волосся і босого провели в далеку кімнату; там нічого не було, крім лампи, стільця і стола, на якому лежала Біблія.

- Тут, - сказав астролог, - я мушу лишити тебе самого в найкритичніші миті твого життя. Якщо зумієш зараз, згадуючи ті великі істини, про які ми з тобою говорили, відкинути всі спокуси, які загрожують твоїй мужності і твоїй вірі, згодом ти не знатимеш страху ні перед чим. Проте випробування буде суворим і важким. Очі старця наповнились слізьми. - Дороге дитя, - сказав він урочисто, тремтячим від хвилювання голосом, - ще у мить твого народження я передбачив це страшне випробування. Дай Боже, щоб ти мужньо його пережив.

Юнак лишився сам. І відразу, наче сонм дияволів, на нього ринули спогади про його колишні гріхи, свідомі і несвідомі. Ці докори були ще страшніші тому, що виховання привчило його суворо судити себе самого. Вона кидались на нього наче фурії, шмагали вогняними батогами і, здавалося, прагнули довести до цілковитого відчаю. В той час, коли він боровся з цими жахливими спогадами, його почуття були збентежені, проте воля тверда. Раптом він почув, як хтось відповідає софізмами на його докази і що в суперечці беруть участь не лише його власні думки. Злий дух проник до нього в кімнату і прибрав тілесну подобу. Користуючись своєю владою над скорботними душами, він переконував юнака в безнадійності його становища, він під'юджував його до самогубства, як до найефективнішого способу звільнитися від гріхів. Серед інших гріхів у найпохмуріших барвах зображувалася його неквапливість у дорозі і та увага, яку він приділяв уранці красуні дочці замість того, щоб зосередитися на релігійних повчаннях її батька. Йому доводили, що, коли він згрішив перед джерелом світла, то тепер неминуче має підкоритися князю темряви.

Що ближчою ставала фатальна мить, то лютіше і страшніше присутність злого духа бентежила нещасну жертву; вузол нечестивих софізмів зав'язувався дедалі тугіше, так в усякому разі здавалося юнакові, якого тенета облітали з усіх боків. У нього не вистачало сили знайти слова прощення або вимовити всемогутнє ім'я того, на кого він покладав усі надії. Проте віра не полишала його, хоч він впродовж якогось часу був не в змозі висловити її словами.

- Хай що ти кажеш, - відповів він спокуснику, - я знаю, що в цій книзі є і прощення гріхів моїх і порятунок душі..

Якраз у цю мить пролунав бій годинника, що повідомляв про те, що страшне випробування скінчилось. До юнака відразу повернулась здатність говорити і думати; він поринув у молитву і в її палких словах висловив свою віру в істину і Творця. Переможений диявол пішов з диким стогоном. Старець зайшов до кімнати і зі слізьми в очах привітав свого гостя з перемогою у фатальному двобої.

Пізніше юнак одружився з красунею, яка так полонила його з першого погляду, і вони жили собі тихо й щасливо. На цьому закінчується легенда, розказана Джоном Мак-Кінлі.

Автор подумав, що можна написати цікаву і, можливо, навіть повчальну повість із життя людини, доля якої наперед визначена. Втручання зла розбиває всі його зусилля стати доброчесним і добрим, проте врешті-решт він виходить переможцем з цієї страшної боротьби.

< > План цей очевидний у перших трьох-чотирьох розділах роману, проте обмірковуючи подальший хід подій, автор змушений був відмовитися від первісного задуму. Здоровий глузд переконав його, що астрологія, хоч її значення визнавав колись навіть Бекон, тепер уже не має такого впливу на людей, і на її обчисленнях аж ніяк не можна побудувати роман. Крім того, стало зрозуміло, для розвитку такого сюжету потрібно більше таланту, ніж автор відчував у собі, і довелося б удаватися до обговорення теорій і доктрин, надто серйозних для рамок повісті, що має на меті інші завдання.

План було змінено в той час, коли роман уже друкувався, і тому перші сторінки зберегли сліди початкового задуму. Та тепер вони стали в ньому тільки непотрібним доважком. Причину цієї невідповідності я вже пояснив і попросив і вибачення.

Тут варто згадати про те, що хоч астрологія і стала викликати загальну зневагу і була витіснена грубішими і позбавленими чарівливості забобонами, у неї є свої прихильники навіть у наші дні.

Одним із найпомітніших адептів цієї забутої і зневаженої всіма науки був відомий фокусник, нині вже покійний, великий майстер свого мистецтва. Природно було б припустити, що знаючи, завдяки особливостям своєї професії, тисячу різних способів обманювати людське око, він менш, ніж будь-хто інший, міг піддаватися впливу вигадок, породжених забобонами. Втім, якраз звичка до заплутаних обчислень, які якимись невідомими навіть для самого престидижитатора, шляхами допомагають показувати картярські фокуси і т.ін., можливо, привела цього джентльмена до вивчення комбінацій планет і зірок на небі, щоб таким чином передбачати майбутнє.

Він склав свій власний гороскоп, зробивши всі обчислення за правилами, які він вивчив, читаючи найкращі твори з астрології. В цих обчисленнях усе, що стосувалося минулого, збіглося з тим, що справді сталося в його житті. Проте в тому, що стосувалося майбутнього, він постав перед несподіваними труднощами. Виявилося, що в його гороскопі є якісь два роки, щодо яких неможливо точно встановити, чи буде ця особа в цей час жива чи ні. Стривожений такою дивною обставиною, фокусник показав гороскоп одному зі своїх товаришів по астрології, якого ці дані так само збентежили. Виходило, що в якусь мить людина, на яку складено гороскоп, буде ще жива, а через такий-то термін, над усякий сумнів, уже помре. Між цими двома датами виявляється проміжок два роки, і не можна з певністю сказати, що він означає - життя чи смерть.

Астролог записав це дивовижне зауваження у свій щоденник і згодом так само виступав перед глядачами в різних частинах Англії та її володінь. Так тривало, поки не минув період, упродовж якого, згідно з гороскопом, він мав, понад усякий сумнів, лишатися серед живих. І ось, нарешті, у хвилину, коли він розважав в залі численну публіку, руки, які могли ввести в оману навіть найпильнішого спостерігача, раптом безпорадно повисли; он упустив карти і впав: його розбив параліч. У такому стані він прожив ще два роки, після чого настала смерть. Я чув, що щоденник його астролога скоро опублікують.

Наведений мною факт, якщо тільки він достовірний, є одним із тих незвичайних збігів, які часом трапляються в житті. Такі речі не вкладаються ні в які розрахунки, проте без них майбутнє перестало б бути для смертних, що зазирають у нього, тією темною прірвою, якою Господу завгодно було його створити. Якби все відбувалося завжди як зазвичай, майбутню долю можна було розрахувати за правилами арифметики, як розраховують комбінації в картярській грі. Проте всілякі незвичайні події і дивовижні випадковості ніби кидають виклик усім людським розрахункам і оповивають майбутнє непроникною темрявою.

До щойно розказаної історії можу додати ще одну, що стосується відносно недавнього часу. Автор отримав листа від людини, яка знається на таємних науках. Пан був такий ласкавий, що запропонував скласти гороскоп автора «Гая Меннерінга», гадаючи, що той сам прихильно ставиться до таємничої науки, яку називають астрологією. Та навіть якби автор і захотів цього, скласти його гороскоп було б неможливо, бо всіх тих, хто міг би точно вказати годину і хвилину його народження, давно вже немає на світі. <...>

Вальтер Скотт