Про астрологію та її історію

У 1895 році астролог Алан Лео вирішив «модернізувати прадавню систему Астрології», і його праці лягли в основу хиткої будівлі нової астрології. Звісна річ, якби астрологія на той час була жива-здорова, зусилля однієї людини були б приречені на провал, хоч як би рішуче вона була налаштована її реформувати, деформувати або розхитати. Однак до кінця XIX століття від колись потужної ріки залишався лише маленький струмочок, і його легко було спрямувати убік.

Сентиментальні особи плекають мрію про минуле, коли на землі панував Астролог, виголошуючи такі точні пророцтва, що навколишні просто падали від здивування. На жаль, як бачимо, цієї золотої епохи ніколи не існувало. Усюди в минулому, де ми бачимо астрологію, ми бачимо й нападки на її адресу з боку скептиків (явно тому, що кожен астролог час від часу помилявся). Тоді, як і тепер, знаходились люди, які бачили лише невдачі там, де інші бачать суцільні успіхи. Дуже легко критикувати гору за тріщини на схилах і хвалити піщину за твердість. Однак цікаво: раніше навіть найбільш різкі нападки на астрологію стосувалися не стільки того, чи працює вона в принципі, скільки того, наскільки вона працює. Навіть найбільші скептики зазвичай визнавали вплив зірок на погоду, а також виникнення та падіння царств. Лише за останні 400 років стала дуже поширеною література, яка проголошує цілковиту невіру в астрологію.

...Міф про славне минуле виник не вчора. Ще в XVII столітті астрологи на зразок Джона Партріджа сумували за Золотою добою, вважаючи сучасну їм астрологію викривленою формою стародавнього мистецтва. Партрідж навіть написав праця під назвою Opus Reformatum. Це була спроба «відродити справжній і прадавній метод, викладений великим Птоломеєм». Утім, подібності Opus Reformatum із Птоломеєм було не більше, ніж у картин прерафаелітів із художниками Раннього Відродження. Як і Россетті, Партрідж хотів повернутися до витоків не тому, що ясно бачив ці витоки, а тому, що вважав свій власний світ хворим.

За тодішнім звичаєм, Партрідж видавав щорічний альманах (альманах сучасних газетних прогнозів за знаками Зодіаку, що забезпечував гарний заробіток і популярність). Таких альманахів видавали безліч, тому поява чергового з них на 1708 рік під іменем якогось Ісаака Бікерстафа минула б непоміченою, якби не одна важлива обставина. Зазвичай альманахи публікували пророкування на кшталт «помре якийсь відомий герцог» або «помре якийсь заморський князь». Але це видання пророкувало смерть саме астролога Партріджа - «29 березня цього року, близько 11-ї вечора, від страшенної лихоманки».

Витвір Бікерстафа привернув велику увагу. Його навіть переклали кількома мовами. 30 березня з'явилася елегія на смерть Партріджа, за якою невдовзі було оприлюднено анонімного листа, де в деталях розписувалися останні години бідолашного астролога та навіть його передсмертну сповідь в астрологічних гріхах. «Я нещасна й неосвічена людина, - начебто зізнавався Партрідж, - але мені вистачає розуму, щоб розуміти марність усіх зазіхань астрології на вміння пророкувати». Як і завжди, того ж року вийшов альманах і самого Партріджа, який запевняв, що він живий і здоровий. Бікерстаф опублікував статтю на захист свого пророкування: мовляв, багато альманахів продовжують виходити і після смерті їхніх ймовірних авторів. Партрідж намагався довести, що він і справді живий, але в цьому йому дуже завадила сварка з «Компанією книговидавців», що заборонила йому публікуватися протягом трьох років. Тому, якщо не на вулиці, то в освічених колах він швидко перетворився на посміховище.

Цей випадок був дуже симптоматичний. Він відображав дух часу, настрою, що й спонукало Партріджа за дев'ять років до цього видати Opus Reformatum. Тим часом під псевдонімом «Ісаак Бікерстаф» ховався ніхто інший, як Джонатан Свіфт, самозваний захисник нового Просвітництва, в чиєму «прекрасному новому світі» астрології не було місця. Як завжди, критики не завдавали собі клопоту сумлінною аргументацією. Основна претензія Свіфта до Партріджа полягала в тому, що той колись працював шевцем. Очевидно, з погляду Свіфта, вже один цей факт дуже ганьбив астрологію.

Інцидент зі Свіфтом був характерний для змін, які назрівали в суспільстві. Астрологія втрачала сенс для нового інтелектуального порядку. (Або, точніше кажучи, інтелектуальний порядок ставав таким, що він більше не вбачав сенсу в астрології.) Цікаво: хоч би скільки людей у минулому критикували астрологію, майже всі вони були з нею знайомі. Свіфт став одним із перших, хто вважав, що можна критикувати астрологію, не знаючи її.

Новий світогляд, представлений Беконом, Декартом і Ньютоном, вибив в астрології землю з-під ніг, позбавив її зримих інтелектуальних обґрунтувань. Якщо до Відродження астрологія здавалася абсолютно природної річчю, то тепер, без правдоподібного обґрунтування, навіть точні прогнози можна було пояснити вправністю рук. Спершу нові розробки на зразок Беконівської науки залишалися справою вузької групи інтелектуалів і широкого резонансу не набули. Однак згодом вони змінили повсякденне сприйняття мас, й астрологію перестала розуміти не лише культурна еліта, а й прості люди з вулиці. Ця повальна нездатність зрозуміти астрологію добре проглядається в сучасних наукових нападках на неї. Усі ці нападки абсолютно несерйозні: «Планети просто не можуть на нас впливати», «планети не перебувають у буквальному значенні в знаках Зодіаку». Астрологи часто думають, що проблема лише у відсталості критиків. Однак це не так: нерозуміння неминуче, адже сучасний науковий світогляд зовсім чужий тому світогляду, частину якого становить астрологія. Астрологія потрапила в немилість тому, що суспільство відійшло від традиційних принципів, яких воно дотримувалось раніше. А для нового світогляду астрологія просто безглузда.

У своїй божевільній гонитві до технологічного раю люди зневірилися в тому, що Божественне, Істина - понад усе. Але ж раніше ця віра стояла в центрі всіх людських уявлень, хоч як би далеко людина ухилялася від заповідей Божих! У різних богооткровенних віруваннях вона мала різну форму, але для всіх людей залишалася своєрідна «лінгва франка». І астрологія була вбудована в стіни духовної традиції як один з її малих виявів. Тепер же вона та сучасна людина розмовляють різними мовами. Люди, яким до душі новий секулярний і матеріалістичний світ, вважають цю відсутність порозуміння знаком прогресу. Люди, які вважають інакше, розглядають це як трагедію. Наука пішла дорогою, відкритою Відродженням, і «здоровий глузд» вирушив слідом. Крок за кроком, вони далеко відійшли від астрології. Іноді стверджують, наче «нова фізика» - формулювання прадавніх істин мовою сучасних категорій. Однак це не так: вдумливий розгляд прадавніх істин показує, що нова фізика ще далі від них, ніж стара. І якщо ми оберемо цих учених як провідників, ми серйозно засумніваємося у всіх прадавніх науках. Але озирнімося навкруги: так, можна захоплюватися вмінням учених витягувати технологічних кроликів з усіх мислимих капелюхів, проте надто вже очевидне інтелектуальне, моральне та духовне банкрутство світу, створеного сучасною наукою. Надто очевидно, щоб цей світогляд можна було прийняти.

Світ Алана Лео був будинком, який побудували Ньютон і Декарт, і в якому швидко обживався дарвінізм. У цьому світі секулярного механістичного матеріалізму астрологію ніхто не слухав і не розумів. Не дивно, що Алан Лео спробував навести мости між астрологією й суспільством. От лише вибрані їм засобу були не тільки неефективними (чого варта лише фривольність сучасних уявлень про астрологію!), а й руйнівними: спроба відродити священну науку знищила її.

Тим часом існує лише один спосіб зробити астрологію зрозумілою для сучасного менталітету: змінити сам цей менталітет, щоб він прийняв принципи, на яких астрологія базується. Уявімо астрологію у вигляді тарілки з броколі. Ми знаємо, що цей овоч поживний, і нашій дитині корисно його їсти. Але дитина не бачить своєї користі та верне носа від страви. Що ж робити? Замінити броколі на морозиво і потім зрадіти: мовляв, «усе-таки з'їла»? Звісна річ, це справжній самообман і нісенітниця. Але ж саме так і вчинили з астрологією Лео та його прісні! Бажаючи зробити її зрозумілою, вони змінили її до невпізнання. (Броколі та морозиво схожі в тому, що і те, й інше - «їжа». Але в усьому іншому в них мало спільного.)

Лео переосмислив астрологію в теософських категоріях. Але теософія і сама була спробою перетворити вікторіанський науковий матеріалізм на щось таке, що непримхливі люди сприймуть як духовність. Ця псевдодуховна тарабарщина була доволі широкою та туманною, щоб підійти багатьом, хто наважиться в неї зануритися. І вона не вимагала принципово переробляти повсякденний світогляд. Тому люди легко розуміли її, і її вплив поширився далеко за межі самих теософських товариств. У наші дні він пронизує увесь світ «Альтернативної Релігії» та «Духовності Нового Століття». Протягом трьох чвертей століття тон в англомовній астрологічній літературі задавали теософи. Якщо якийсь автор і не належав до теософського суспільства, він однаково перебував під теософським впливом. Усі найбільші астрологічні організації Великобританії кінця ХХ століття - прямі спадкоємці Астрологічної Ложі Теософського Товариства, заснованої Аланом Лео в 1914 році. Дорослі люди, зазвичай здатні напускати на себе розсудливий вигляд, сваряться між собою про право на володіння ручкою Лео, - з їхнього погляду, вона, очевидно, наділена силою не меншою, ніж Святий Грааль.

Виникає запитання: навіщо астрологу ця Непогрішна Ручка? Неясно. Тим паче, що її перший власник має приблизно такий же стосунок до астрології, як Роберт Оппенгеймер - до Хіросіми. Світ теософії зовсім далекий від метафізики астрології. Теософська астрологія ділить людство на «розвинені» та «нерозвинені» душі. (Відмітна риса розвинених душ - їх відповідність нормам поведінки пізньовікторіанського середнього класу.) Будь-яка конфігурація карти розглядається з позиції того, на якому щаблі еволюції перебуває її власник. Тому в однієї людини вона вказує на містичний досвід, а в іншої - на хронічний запій. Ой, невелика затримка: з самої карти про стан душі дізнатися не можна. Не біда, астролог повинен покластися на власну думку про клієнта. Надійними показниками духовності послугують наявність правильної шкільної краватки або знання правильного рукостискання. (Звісна річ, сам астролог перебуває на дуже високому щаблі духовної еволюції та здатен точно визначати рівень еволюції ближніх.)

Алан Лео використовував астрологію не стільки для пророкувань, скільки для аналізу характеру. Він зазначав: «Характер - це доля». Цьому чимало посприяла та обставина, що його відправили під суд (за обвинуваченням в «зазіханнях на пророкування майбутнього»). На суді Лео виправдовувався: мовляв, він не дає ясних і конкретних пророкування, а лише вказує на «тенденції» у подіях. Виправдання не допомогли, і згодом він пішов ще далі від конкретики в опис характеру. Здавалося б, не надаючи чіткого астрологічного судження, він створює перешкоди своїй кар'єрі. Помиляєтесь! Ставлячи у клієнта під носом рожеве дзеркало й уникаючи говорити речі, які можуть суперечити фактам, Лео таки здійснив бажаний крок до прогресу.

Відповідно до своєї ворожості до конкретних тверджень, Лео фактично кастрував астрологію, намагаючись усіляко їх винищити. Астрологічні методи спотворювалися або взагалі викидалися. І оскільки астролог більше не ставив перед собою завдання сказати щось, що можна перевірити, всі ці новації не могли бути спростовані. І що далі заходили модифікації, то менше йшлося про ясні та чіткі судження.

...Усе плине, усе змінюється, і невдовзі астрології, щоб не відстати від модного інтелектуального жаргону, довелося вносити подальші корективи. На зміну теософському дарвінізму прийшов психоаналіз. Палкий інтерес Юнга до астрології розчинив двері навстіж. І першим крізь них просочився американець Дейн Радьяр, який створив справжнє інтелектуальне бланманже - комбінацію теософії та Юнга. Помалу роль юнгівського словоблудства в цій мішанині ще більше зросла, особливо через праці Ліз Грін, нинішньої Цариці Книжкових Полиць. Грін намагається сидіти на двох стільцях одразу, в результаті чого їй доводиться вислухувати дорікання як із боку психологів, так і із боку хороших астрологів-практиків. Це не завадило їй набути колосальної популярності, пред'являючи читачам і клієнтам саме той образ самих себе, який їм до душі. Астрології тут, щоправда, обмаль: здебільшого техніки з «самовдосконалення».

У минулому клієнт приходив до астролога за інформацією. Про медицину йшлося лише тоді, коли астрологія використовувалася як засіб при постановці діагнозу та лікуванні хвороби. Нині, наслідуючи психоаналіз, астропсихологи зробили медичну модель консультації нормою в усіх обставинах. Вихідна інформація тут така: у клієнта неприємності. (Якщо він думає, що у нього немає неприємностей, він хибно витлумачує ситуацію.) Астролог же, власник Знання та Мудрості, має доволі ясний розум, щоб допомогти йому залагодити проблеми. У Центрі психологічної астрології Грін (найбільшій школі цього напряму) студент навіть повинен пройти активну терапію. (Для порівняння: при навчанні на хірургів від студентів не вимагають лягати під ніж, щоб стати хорошим хірургом...)

Медична модель поширюється не лише на консультацію, а й на інформацію астролога про самого себе. У постійних суперечках про профпридатність астрологів починають із того, що профпридатність визначається як у лікарів, і що необхідна тісна співпраця астрологічних і медичних (або квазімедичних) організацій. Багато астрологів розглядають себе як частину системи охорони здоров'я або доповнення до неї. Але ж від них украй рідко очікується лікування пацієнтів із діагностованою хворобою! Значно спокійніше займатися «консультуванням» без конкретних результатів і часто навіть без інших конкретних завдань, ніж одержати від клієнта чек.

Традиційну та нову моделі астрології можна порівняти, уявивши клієнта як людину, яка стоїть на вуличному тротуарі. Традиційний астролог подивиться ліворуч і праворуч: чи не їдуть машини. Представник нової астрології спершу скаже клієнту, що в його бажанні перейти вулицю винна глибока дитяча травма, а потім піде, залишивши клієнта на місці. Як ви думаєте, чия порада корисніша? Якщо ви віддаєте перевагу першому з астрологів, ваше судження також затуманене дитячими травмами!

До сьогодні психологічний напрям витиснув теософський, та й усі інші напрямки в астрології. У його рамках ми знаходимо різноманітні форми астрології «Нової Доби», - з тим же інтересом до світу внутрішнього й індиферентністю до світу зовнішнього. П'ять хвилин у книгарні - і ви гуру; знання назв планет дає вам право викладати свою мудрість в астрологічних категоріях. А ще входить у моду інтуїція. Багато хто гордо заявляє, що ніколи не опускалися до вивчення астрології під чиїмось керівництвом, але розвивали в собі інтуїтивне розуміння предмета. Люди, які до них звертаються, треба вважати, також часто користуються послугами стоматологів, які інтуїтивно знають стоматологію, а також послугами електриків, які інтуїтивно відчувають електропроводку. Але навіть ті, хто вивчав астрологію, часто бояться дотримуватися при інтерпретації гороскопа встановлених правил: межа мріянь - досягти «інтуїтивного» розуміння. (Очевидно, вони не вважають інтуїтивне розуміння синонімом опори на власні забобони.) Від астрологів постійно чуєш, як до своїх тлумачень вони приєднують фразу « для мене...». «Для мене це положення Сатурна означає...», «для мене цей аспект означає...». Що стоїть за цим формулюванням? Непевність у правильному тлумаченні? Анітрохи. Астрологи мають на увазі, що лише їм доступний правильний зміст - завдяки наявності в них особливих психічних здібностей.

Люди ще більш обдаровані в цьому сенсі й поготів відкидають астрологічні умовності, входячи в область «езотеричної астрології». У книгарні ви знайдете безліч книжок із такою назвою, що, якщо вдуматися, доволі дивно, оскільки езотеричне за визначенням не тиражує себе на ринку. Це однаково, що зустріти вуличний дороговказ із написом: «Дорога до Таємного Штабу».

Езотеричний астролог залишає простим смертним усі звичайні атрибуції планет і знаків (на зразок тієї, що Венера управляє Тільцем). Він перетасовує колоду, розподіляючи карти в порядку, який непосвяченим може здатися випадковим, але який у реальності відкритий астрологові згори - ангелом або якоюсь іншою істотою. (Судячи з одержаних одкровень, зазвичай такі істоти мають доволі туманне уявлення як про астрологію, так і про духовність). Особисте одкровення особливо прекрасне тим, що рятує від необхідності вчитися й при цьому робить невразливим для критики. Найбільш талановиті люди навіть вводять нові планети - планети, чиї вібрації такі тонкі, що решта людства їх не вловлює. Розглядаючи карту з цього погляду, езотеричний астролог мудро розмірковує про стан душі клієнта. А це ще менше можна перевірити, ніж розпливчасті описи психологічного складу екзотеричними астрологами.

Першою книжкою в такому гідному ряді був твір Алана Лео «Езотерична астрологія». Навіть астролог-теософ Чарльз Картер назвав її «великим томом, у якому немає майже нічого вартого прочитання».(Цікаво, що такі езотеричні «вчення» ніколи не збігаються з вченнями богоодкровенних релігій.)

Найдивніше, що все вищеописане іменується «серйозною» астрологією. Її представники всіляко дистанціюються від «популярних» астрологів і обдурюють довірливих простаків, виставляючи після свого імені численні титули, що, треба так вважати, дають їх власникам доступ до вищого знання. (Але ж великі астрологи минулого не хизувалися своєю освітою! Наприклад, Вільям Ліллі навіть на вершині слави казав, що він лише «вивчає астрологію».) Нам розтлумачують: популярні астрологи, автори газетних прогнозів - просто ремісники; вони здатні лише на туманні банальності та нудні загальності. А серйозні астрологи порівняно з ними - небо та земля.

Минули часи, коли прогнози для сонячних знаків писали другорозрядні газетярі. Тепер майже завжди ці прогнози належать «серйозним» астрологам, які бажають підробити. Утім, в «серйозних» колах на них позирають із несхваленням: мовляв, у газетних прогнозах астрологія постає не в найкращому вигляді. (Наче британський офіцер вийшов до тубільців не у святковій формі.) Хоча типовий газетний прогноз навряд чи здатен умістити більше банальностей, ніж середній астропсихологічний аналіз, слід визнати, що така журналістика дає все-таки більшості людей загальне уявлення про астрологію. У декого навіть виникає неясне почуття, що в астрології є щось ще (можливо, пов'язане з картою народження). Однак більшість людей переконана, що астрологія займається виключно характеристиками сонячних знаків. Коли люди дізнаються, що ти астролог, то другим запитанням (після «Які номери виграють у лотерею?») незмінно буває: «Я - Скорпіон, а мій приятель - Риби; яка у нас сумісність?»

Звісна річ, є частка істини в розподілі людства на 12 груп за сонячними знаками, - точно так само як і в розподілі людства на групи за країнами. Однак, як бачимо з порівняння кількості країн з кількістю знаків Зодіаку, розподіл людей на нації значно тонший, ніж їх розподіл на знаки. Але ж ніхто не цікавиться: «Я - американка, а мій приятель - австралієць; яка у нас сумісність?» У сонячних знаках є глибокий зміст: вони на зразок 12 воріт, через які ми можемо потрапити на Небеса. Але в нашому повсякденному світському існуванні аналіз характеру за знаками анітрохи не тонший, ніж аналіз характеру за націями. Якщо розглянути сутність австралійця, вона може виявитися більш голосною, більш спортивною та більш захопленою пивом, аніж сутність марокканця. Однак судити будь-якого австралійця або марокканця за цими характеристиками просто нерозумно. Звісна річ, ми могли б (за наявності певних фактів) здійснювати пророкування на підставі національності. Скажімо, якщо ми знаємо, що австралійська футбольна команда зазнає нищівної поразки, а погода по всій Австралії буде жахливої та ціни на пиво підвищаться, можна передбачити, що австралійцям буде невесело. Але все одно в Австралії набереться безліч любителів пива, сонцелюбних спортивних фанатиків, які будуть у прекрасному настрої. А як би ви подивилися на такий прогноз: «Сьогодні австралійці одержать підвищення по службі»? Але ж австралійців у світі значно менше, ніж Левів або Водоліїв. І це добре демонструє нісенітність прогнозів для сонячних знаків. То не гаятимемо часу на ці сумнівні колонки з корисними порадами на зразок «уникайте нещасних випадків»! І не сушитимемо голову над тим, чому Овен може виграти в лотерею з одним щасливим числом, а Телець - з іншим.

Часом можна почути: популярність цих прогнозів свідчить про здоровий стан сучасної астрології. (Як кропива підкреслювала б красу розарію.) Або: хоча самі газетні прогнози марні, вони створюють атмосферу, в якій астрологія прийнятна, а отже, стимулюють людей із серйозним інтересом займатися нею й надалі. Однак у реальності ці прогнози вкрай шкідливі. Вони привчають публіку до фантастичних пророкувань, які за визначенням не можуть збутися, і до хибного переконання, що астрологія більше ні на що не здатна. Візьміть, наприклад, вчених критиків, які поділяють популярне переконання в нездатності астрології на щось більше. Ці скептики відкидають усяку подобу наукового методу, розглядають кілька прогнозів за знаками Зодіаку і зловтішно роблять висновок: астрологія - нісенітниця. Типовий приклад - Поль Кудерк, астроном із Паризької обсерваторії. Він розглянув 2 817 музикантів і зробив висновок, що під жодним із сонячних знаків не народжується більша кількість музикантів, ніж під іншим. Але ж жоден представник навіть нової астрології (не кажучи вже про майстрів своєї справи) не стверджував зворотного. Що ж доводить у такому випадку експеримент Кудерка? Мабуть, лише одне: що паризький вчений мав надто багато вільного часу.

Тим часом прогнози для сонячних знаків користуються шаленою популярністю. Навіть поважні газети, які ще 10-20 років тому жахнулися б думці, що вони надрукують щось подібне, пишаються майстерністю своїх домашніх астрологів як потужною зброєю в битві за читача. Але в чому полягає привабливість такого чтива? А от у чому: улюблений гороскоп у ранковій газеті дає невеликий стимул, дещицю емоційного кофеїну, який підбадьорює нас перед початком дня. Хоч навіть ми знаємо, що це нісенітниці та свідомо не чекаємо виконання пророцтва. Однак, прочитавши, що сьогодні - сприятливий день для кохання, переймаєшся надією на краще життя. (Як у лотереї: ми розуміємо, що шанси на виграш незначні, але, купуючи квиток, поринаємо у скороминущі мрії про зміну в нашому житті.) І навіть якщо гороскоп рекомендує обережність, ми йдемо з почуттям, що не все так погано; наші славні чесноти (овенівські, тельцівські, близнятські, скорпіонівські...) дозволять нам пробитися. Ми наче солдати в окопах. Генерал проходить повз нас, ненадовго затримується то біля одної, то біля іншої людини, обдаровуючи усмішкою та сигаретою. Він іде, але наш бойовий дух зміцнів.

Більшості людей цілком вистачає тієї крихітної дози впевненості, яку вони черпають із газетних прогнозів. Але бувають складні випадки: дехто звикає до дії цих прогнозів як до наркотику; вони починають купувати інші газети (в пошуках кращого астролога) і навіть журнали (з більш детальними пророкуваннями). Потім з'ясовується, що журнальні прогнози їм уже не допомагають, і потрібна сильніша доза. Тоді вони замовляють роздруківку з комп'ютерним пророцтвом, а найбільш відчайдушні прокрадаються в лігвище самого астролога, посріблять йому ручку та слухають роззявивши рота, як їх читають, наче відкриту книжку... Але який у цьому сенс? Лише та непевна надія на покращення життя.

А що можуть представники нової астрології, з їхньою незмінною фіксацією на описі характеру та відмовою від усіх засобів, що дають змогу сказати щось конкретне? Нічого. Вони здатні лише тримати перед носом у клієнтів дзеркало, що їм лестить. І це не стільки астрологія, скільки підбадьорювання закомплексованих бідолах нудними промовами. У цих промовах може бути трішки більше грама істини, проте за час довгої практики астрологи навчилися подавати це як істину.

Новий астролог гордо виголошує: «Я не пророкую», «я не даю рекомендацій». Що, питається, він тоді робить? Масаж чужому егоїзму? «Я розглядаю глибинну структуру карти». Гарненькі справи! Уявімо такий прогноз погоди: «Ви не одержите інформації про завтрашню погоду та про те, чи брати завтра парасольку. Але знайте: літо в нашій країні зазвичай сухе та спекотне». Скажіть, будь ласка, кому такий «прогноз» потрібен?

Наприклад, нам цікаво, як проявляться взаємозв'язки планет на небі із чутливими точками нашої карти. Ми йдемо до великого астролога та чуємо від нього: «Хто ми такі, щоб знати, як вони проявляться?» (Це наче метеоролог сказав би: «Хто я такий, щоб знати, як проявиться ця дощова хмара»?) Нам може здатися, що астролог забув свій обов'язок...і помилимося! За жодних умов нова астрологія не повідомляє нічого такого, що можна було б записати і потім використовувати як свідчення. У неї інша мета: потурати людському самолюбству. У наші дні люди не йдуть до астролога, коли їм добре: вони звертаються до нього, коли збентежені та розгублені, коли їм бракує впевненості в собі. І нові астрологи їм це дають. Раз у раз доводиться чути, як автори комп'ютерних гороскопів навіть не вводять у комп'ютер для кожного нового клієнта його час і місце народження, а відсилають усім однакове тлумачення. А навіщо завдавати собі клопоту? Більшість клієнтів залишаються задоволені: гороскоп схожий. Ще б пак! Адже ці роздруківки незмінно мстять три чарівні фрази:

Ви важливі.

Люди не завжди Вас розуміють.

Ваші недоліки зовсім незначні.

От вам квінтесенція тлумачень гороскопів у новій астрології! Гарантовано сподобається будь-якому клієнтові.

Але важко уявити, що подібні дурниці захоплювали багатьох чудових мислителів минулого настільки, що вони щосили намагалися вивчити астрологію якнайглибше...

Підсумок: деякі люди, діючи із найкращих міркувань, але зовсім хибно, спробували надати астрології такої форми, у якій вона була б зрозуміла сучасній людині. Вони зазнали цілковитого фіаско: втративши філософську базу, від якої вони її відірвали, астрологія втратила сенс. Астрологія стала незрозумілою не тому, що її спростували, а тому, що змінилася філософська основа. У світі, як його розуміє сучасне суспільство, вона просто не може мати сенсу. За критеріями сучасного світу - наголошую, лише за ними - астрологія безглузда.

Джон Фроулі