Шановна Вікторія, і знову здрастуйте! Розумію, що Ви дуже зайняті, але... з вашого дозволу, дозволите мені продублювати своє питання. Може, більш розгорнуто цього разу. Пробачте, будь ласка, за настирливість, але мені дуже потрібна Ваша допомога, і я дуже хвилююся, що моє питання по якихось причинах могло до Вас не дійти... Я дуже переживаю з приводу подальшого розвитку стосунків з улюбленою людиною (я - Ірина, 25.04.1973, 10:05, Рига, Латвія; Він - Андрій, 20.12.1974, Рига, часу народження, на жаль, не знаю). Так сталося, що з моєї вини (непрямою чи ні - не мені вирішувати) йому зараз дуже нелегко. Мені дуже хотілося б підтримати і заспокоїти його, але, можу передбачити, що йому це не потрібно, а мої спроби хоч якось "виявитися" в його житті можуть лише роздосадувати його. Знаю, що "разом" в загальноприйнятому сенсі цього слова ми з ним не будемо ніколи, що мене він не любить, але хотілося б знати, чи варто мені чекати наших зустрічей ще будь-коли, чи збережуться / відновляться ті "стосунки", які у нас були до цих пір? Чи потрібна йому моя підтримка/ініціатива, або мені краще ніколи більше не нагадувати йому про себе? Або Він з'явиться сам, коли визнає потрібним? Для мене правда важливо знати, як поводитися далі, Він - найдорожча для мене людина. І я дуже не хочу і боюся заподіяти йому біль або неприємності, своїми "вторгненнями" в його життя у тому числі, але і від невідомості сходжу з розуму... Допоможіть, будь ласка! Дуже на Вас сподіваюся! Спасибі Вам величезне!..