Здрастуйте, шановний Ігор! І ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ Вам за Вашу відповідь! Ви дуже чітко "одягнули в слова" мої відчуття і переживання, з тією лише різницею, що, повірте, в реальному житті я не так вже нав'язливо-наполеглива :о), хоч це і коштує мені чималих зусиль. Але Ви абсолютно маєте рацію в тому, що "ведучою" в нашій з Андрієм "історії" є я... Дуже складно намагатися збудувати стосунки практично поодинці. Мучилася і переживала. Та і збивало з пантелику те, що, не так давно, коли я спробувала зникнути з його життя, він мене утримав... Як Ви, напевно, здогадуєтеся, великих зусиль йому це не коштувало... Я дуже його люблю. І до останнього сподівалася, що і з його боку є хоч якісь відчуття. Ви розвіяли мої сумніви! І навіть уявити собі не можете, наскільки Ви мені допомогли! Немає нічого жахливішого за "вторгнення" в життя коханої людини, коли тебе там не чекають... І спасибі Вам за надію на можливе щастя коли-небудь!.. Адже страшно не померти без любові, а прожити без неї життя. Успіхів Вам, здоров'я міцного і процвітання! З щирою вдячністю, Ірина.