Хризоліт

Слово «хризоліт» (тобто «золотий камінь»; греч. chrysos - «золотий») існувало вже в сивій давнині. Воно зустрічається у стародавніх текстах, починаючи з III ст. до н.е. Монголи вважали хризоліти «каменями Дракона», оскільки нерідко знаходили їх у вулканах Хангайського нагір'я. Хризоліти були добре відомі в Європі. Особливо популярними прикраси із хризолітами стали в XIX ст. у Франції. Можливо, це було пов'язане з повір'ям, що хризоліти породжують у чоловіках любовну пристрасть і лікують їх від імпотенції. Містики та знавці каменів стверджують, що хризоліт здатний застерегти свого власника від нерозумних учинків. Після приступу розчарування він допоможе віднайти колишню впевненість у житті.

Літотерапевти вважають, що хризоліти мають проективну енергію Ян. Ці камені позитивно впливають на фізичний і емоційний стан людини. Вони нормалізують серцеву діяльність, оберігають від перепадів кров'яного тиску й відганяють нічні жахи. Є думка, що хризоліти корисні також при лікуванні застудних захворювань, хвороб очей і хребта. Кажуть, що хризолітом можна лікувати заїкання. Як і бірюза, хризоліт допомагає при очних хворобах (застосовують у гомеопатичних дозах), а також при захворюваннях крові.