Легенди про Гуань-Інь

Легенди й повісті про Гуань-Інь змальовують її такою, що втішає, умиротворяє та звільняє незліченну кількість живих істот від нещастя, жадібності, бідності та гніву. В одній сучасній повісті розповідається, яким чином Гуань-Інь змогла одночасно перебувати у двох місцях. Невдовзі після того, як втілилися десять тисяч істот, Гуань-Інь одержала завдання вказати їм Шлях. Спершу все йшло добре. Звірі та крилаті тварини були щасливі й добре жили між собою. Однак, щойно Гуань-Інь покликали назад, у Небесні Чертоги, на землі спалахнули гнів і жадібність, почалися вбивства. Гуань-Інь почула крики жертв і бігцем повернулася назад. Вона ще раз упорядкувала все навколо, але варто було їй піти, як знову почалося побоїще. І так відбувалося кілька разів, поки вона не скликала великі збори всіх істот і не зажадала пояснити, чому вони починають поїдати одне одного, щойно вона відвернеться. «Усе прекрасно, коли ти з нами, - сказав кролик. - Нам не страшно, тому ніхто не б'ється та не їсть інших. Але коли ти йдеш, ми лякаємося, і все починається спочатку». Гуань-Інь на мить задумалася, потім вказала на скромного сірого птаха біля неї. Зненацька птах перетворився на розкішного павича - із сотнею очей на хвості, на зразок сотні віршів Оракула Богині. «Через ці очі я стежитиму та допомагатиму вам, - сказала вона. - Тож я завжди буду поряд із вами».

У загадковому сяншаньському рукописі є оповідь про останнє втілення Гуань-Інь у вигляді жінки під іменем Мяо Шань. Вона починається з того, що віроломний узурпатор, Мяо Чжун, захопив владу в царстві Сін-Лінь - там, де був розташований монастир. Цей узурпатор і був батьком Мяо Шань, яка мала Гуань-Інь Милосердною. Оскільки Мяо Чжун заплямував себе кровопролиттям, у них із дружиною не було сина, а тільки три доньки. Мяо Шань була наймолодшою, і її народження супроводжувалося знаменнями - землетрусами та чудесними пахощами. Вона була надзвичайно вродлива та з'явилася з утроби матері, оповита хмарами.

Батьки Мяо Шань хотіли видати всіх своїх дочок заміж за впливових полководців. Мяо Шань, яка виросла скромною, благочестивою дівчиною, відмовилася виходити заміж. Вона бажала одного: стати черницею, відректися від світу, сповненого жадібності та віроломства. За її словами, вона могла б змінити своє рішення, якби батько зміг показати, як її заміжжя допоможе світу звільнитися від трьох великих бід: старості, хвороб і смерті. «Моє єдине бажання - зцілити світ, - сказала вона. - Я хочу вилікувати його від холоду взимку, від спеки влітку, від похоті, старості та недуг. Я хочу зробити всіх людей рівними, багаті вони чи бідні, та розділити між ними блага земного життя». Чи варто говорити, що батько Мяо Шань розгнівався. Він зробив її служницею в палаці, з чого й почалися всі лиха. Бачачи, що тяжка праця й образи не можуть зламати дівчину, він зрештою відіслав її в монастир на Сяншань, але наполіг, щоб їй доручили найважчу роботу - нехай вилікується від своїх фантазій про чернече життя! Це побачив Верховний Владика Хуан-ді. Він наказав Полярній зірці надіслати на допомогу Мяо Шань п'ять духів гір, вісім міністрів-драконів і місцевих богів землі. Морський дракон копав для неї колодязь, тигри носили хмиз, птахи збирали плоди, а земні божества прислужували на кухні. Батько Мяо Шань, дізнавшись про це, розгнівався ще дужче та відрядив п'ять тисяч добірних воїнів спалити монастир і перебити черниць. Щойно вогонь зайнявся, Мяо Шань звернулася до Будди, проколола собі піднебіння та кров'ю плюнула на полум'я. Бризки крові перетворилися на дощові хмари, і вогонь залило дощем. Війська відступили, але жорстокий цар наказав схопити Мяо Шань і доставити на місце страти, щоб зранку обезглавити. Хуан-ді велів земному божеству втрутитися. Коли Мяо Шань зв'язали та поставили на коліна перед плахою, її огорнуло світло. Кат, вихопивши свого меча, побачив, як він розсипається на друзки. Зрештою йому довелося задушити бідну дівчину. Земне божество одразу віднесло її тіло в найближчий ліс, дало їй таблетку безсмертя та воскресило її душу.

Після цього Мяо Шань пройшла через вісімнадцять варіантів пекла, і кожен був переповнений катованими душами. Її жаль до стражденних перетворив пекельні світи на рай і приніс порятунок кожній душі. Цар пекла гірко нарікав. Мяо Шань була визволена з пекельних світів, одержала другу таблетку безсмертя та провела дев'ять років у сяншаньському монастирі, вдосконалюючись у своїх чеснотах. Тут вона звернулася до Будди й попросила собі двох супутників - отрока, що творить чудеса, і доброчесну дівчину. Юнак Шань Цай, чернець, «звільнений від тіла», став супутником Мяо Шань - Золотим отроком. Доброчесною дівчиною була Лун Нюй, донька третього Царя драконів. Мяо Шань, яка тепер стала Гуань-Інь, порятувала його сина, коли той потрапив у сіті рибалки у вигляді гігантського коропа. У нагороду за її милосердя Цар драконів подарував їй Велику Перлину Морів - сяючу коштовність завбільшки з повний місяць, що відбивається у воді. Лун Нюй принесла перлину Богині і так була зворушена її милосердям, що залишилася з нею назавжди.

Тим часом цар Мяо Чжун занедужав. Нагромаджені ним злодіяння вилилися у важку лихоманку з виразками по всьому тілу. Він увесь час мучився й не знав ні сну, ні спокою. Один чернець сказав, що зцілити царя зможуть лише ліки, приготовлені «з руки та ока тієї, яка не знає зла». Така жінка живе в монастирі Сяншань, куди негайно відрядили гінця. Гуань-Інь вийшла назустріч і суворо засудила злодіяння царя. Потім вона вирвала свої очі, відрубала руки та наказала посланцеві доставити їх хворому пану. Він зцілився, оскільки її надзвичайне милосердя розірвало сковуючий його ланцюг гніву. Коли цар із царицею з'явилися в монастир висловити свою подяку, вони зустрілися віч-на-віч зі своєю покаліченою донькою та були зовсім пригнічені. Вони молили про прощення, яке Гуань-Інь їм охоче дарувала. «Тепер, - сказала вона, - у мене алмазні очі та золоті руки», - і постала у вигляді тисячорукої й тисячоокої Богині. Гори затремтіли, небо вкрилося райдужними хмарами - і невимовні пахощі розлилися в повітрі. Вона, промениста Бодхісаттва, вознеслася в хмари, як осінній повний місяць. Батьки віддали вогню її земне тіло, стали доброчесними буддистами та правили справедливо протягом багатьох років.

Як Зірка морів, Гуань-Інь оточена легендами про порятунок від великої небезпеки. Найбільший храм на її честь розташований за сто кілометрів від порту Нінпо, на острові Путо, що на головних торговельних шляхах до Японії та Кореї. У Гуань-Інь злилися всі місцеві морські богині, такі, як Ама, покровителька Макао, святилища якої наповнені принесеними за обітницею корабликами та якорями, знаками кохання та вдячності. Гуань-Інь може змінювати течію рік і рух морів так само, як і приборкувати бурхливий потік долі та бажань. Легенда про відплив вод річки в провінції Фуцзянь і міст, побудований за обітницею, показує, як Гуань-Інь здійснює чудеса, використовуючи все, що має під рукою. Міст, про йдеться, стоїть на річці Ло, одній із найшвидших і найбурхливіших річок Китаю. Попри всю свою непросту вдачу річка була важливим торговельним шляхом: униз по течії рухалися баржі, навантажені продовольством, кораблі везли товари, а проти течії судна тягли линвою. Багато людей загинули в цій річці, але ніхто не міг побудувати на ній міст.

Наша історія починається з тайфуну, який здійняв величезні хвилі, що загрожували затопити всі судна на річці й усіх, хто був на них. Одна вагітна жінка плила в маленькому човнику, і в мить надзвичайної небезпеки звернулася до Гуань-Інь. Біла Гуань-Інь з'явилася й миттю втихомирила бурю. Вітри вляглися, хмари розсіялися. Вона звернулася до переляканої молодої жінки: «Не бійся! Твій син житиме, щоб побудувати міст через цю річку!» Син жінки виріс старанним, добрим і дуже розумним юнаком. Він пройшов через усі щаблі іспитів і, коли настав час, став першим міністром при дворі самого імператора, але ніколи не забував про своє призначення. Він хотів повернутися додому, щоб побудувати міст, як йому судилося, але імператор не бажав його відпускати. Якось він розмірковував у саду над своєю проблемою, дивлячись, як низка діловитих мурах перебирається через листочок - і сяйнула думка. Він пішов в імператорський сад і на великому листку медом написав кілька ієрогліфів. Невдовзі з'явилися мурахи й прогризли листок у тих місцях, де було намазано медом. Коли імператор вийшов на прогулянку, він був уражений, коли прочитав послання вголос: «Цай Син, негайно повертайся додому й виконай свій обов'язок!» Оскільки слово імператора - закон, невдовзі Цай Син вирушив додому. Спершу робота закипіла, але невдовзі перед Цай Сином виникли перешкоди. Йому треба було загатити річку, щоб встановити фундамент для великих стовпів, які підтримуватимуть міст. Тому він написав лист до Царя драконів, який правив у цій річці. Простий працівник відніс листа у підводний палац. Сталося диво, Дракон дав свою згоду, але лише на три дні. Роботу належало виконати за три дні. У призначений день води ріки відхлинули, оголивши мулисте русло ріки. Роботи почалися. Цай Син незабаром зрозумів, що йому бракує робітників, а грошей, щоб найняти людей, теж немає. Без додаткових робочих рук така дорогоцінна можливість буде згаяна - вода знесе початий міст. У розпачі він звернувся до Гуань-Інь. Тут з'явився човник, який плив униз по течії, а на носі сиділа Гуань-Інь, прекрасна, як сонце та місяць. Щоб подивитися на неї, звідусіль збіглися юрби людей. Її слова лилися на них, наче чисті струмки або вітерець у кронах дерев. Усе чоловіки одразу ж закохалися в неї. Тоді Гуань-Інь сказала: «Я вийду заміж за того, хто кине золоту або срібну монету та вцілить мені в поділ. Град золота та срібла обрушився на неї. Човник невдовзі наповнився, але жодна монета не потрапила Богині в поділ. Вона віддала гроші Цай Сину, який найняв п'ять тисяч робітників за подвійну плату. Основи стовпів були повністю готові за годину до того, як води бурхливої річки повернулися у своє русло.

Оповідей про чудеса та зцілення Гуань-Інь існує незліченна кількість, і кожен день приносить нові чудеса. У кожному святилищі є безліч принесених за обітницею предметів на згадку про її милосердя та могутність, що дозволяють розірвати ланцюг страждань. Гуань-Інь може змінити й вашу долю. Згідно із цією традицією, доля не викарбувана на камені. Це складна комбінація можливостей, ймовірностей і обмежень, із яких складається шлях особистості. Доля визначає, народитеся ви багатим чи бідним, чоловіком чи жінкою, сильним чи слабким, але не дає вказівок, що ви з усім цим робитимете. Вона наділяє характером, який символізує міфічна тварина. Уже визначені основні зустрічі та події. Усе це є продуктом карми, вчинків, почуттів і відчуттів із минулих життів, здатних сформувати майбутні події. Однак можна розірвати ланцюг карми або змінити її конфігурацію в будь-яку мить. Зміни у вашому серці або у свідомості змінять і долю на краще або на гірше. Джерелом таких змін є вплив доброти, співчуття, інтуїтивного прозріння. Найчастіше це породжене втручанням великих покровителів, які передають свою духовну силу та заслуги.

В одній із розповідей про чудо зазначається, що чернець побачив знаки смерті, виразно написані на чолі юнака, який прийшов до нього запитати, чи треба йому вирушати в довгий шлях, щоб відвідати батьків. Чернець порадив йому їхати, вважаючи, що юнак щасливо помре на руках у своїх рідних. Але той повернувся назад, а знаки на його обличчі повністю змінилися. Тепер вони свідчили, що юнак проживе довге та щасливе життя. Що ж сталося? На шляху до рідної домівки юнак переправлявся через ріку й, охоплений душевним поривом, урятував мурах, оточених водою. Завдяки його співчуттю до долі безлічі живих істот, змінилася і його власна доля.

В іншій сучасній історії розповідається про багатого та могутнього чоловіка, який відрікся від своїх ідеалів у гонитві за наживою. І от одного разу з його вини відбулася аварія. Двоє людей загинули, а сам він залишився повністю паралізованим - живим, але закутим у нерухоме тіло. Усвідомивши свою дурну та жадібну поведінку, він звернувся до Гуань-Інь Милосердної. Вона з'явилася перед ним, огорнула білим світлом і, як Асклепій у грецьких храмах, торкнулася його обличчя, шиї, рук і грудей, а потім зникла. Він потягнувся їй вслід, намагаючись втримати, й тут зненацька зрозумів, що може рухатися!

У ще одній сучасній розповіді юнак здійснював сходження у горах. Його серце сповнювала гнівом думка про страшну зраду. Він рухався по небезпечній стіні - вузькому виступу в скелі, уздовж якого на рівні грудей було натягнуто трос. Почався дощ. Камінь став слизьким. Зненацька виступ обвалився... Юнака очікувало тривале падіння та смерть на скелях унизу. Він звернувся до Гуань-Інь, і час зупинився з її появою. Однією рукою вона міцно схопила його руку і поклала її на трос. Іншою рукою торкнулася його серця. Проливаючи сльози подяки, він пройшов по стіні, врятований від смерті та постійного відчуття гіркоти.

Завдяки Гуань-Інь побутує також чарівна історія про Царя мавп (Сунь Укуна) - роман «Подорож на Захід». У ній розповідається про подорож ченця Сюань Цзана (596-664) до Індії по викрадені з Китаю священні тексти. Найактивнішим соратником ченця і був Сунь Укун. Роман був написаний У Ченьенем у XVI ст., в епоху Мін, за основу було взято солідний масив історичних оповідань, легенд і театральних п'єс.